Що читають українці під час війни, на які видавничі тренди очікувати в найближчі роки та як популяризувати читання

Інтерв’ю з гендиректором видавництва «Ранок» Віктором Кругловим

Сьогодні через повномасштабну війну перед українським бізнесом стоїть багато викликів. Чимало змін за цей час відбулося і в книжковій сфері. Попри всі проблеми, зараз українське книговидання перебуває в активній фазі свого розвитку. Про те, що змінилося на українському книжковому ринку під час війни, на які нові видавничі тренди очікувати в найближчі роки та як популяризувати читання, Cosmo розповів генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов.  

Книги для мене — це… моє життя.

Скільки книжок на вашій домашній книжковій полиці? Я живу серед книжкових полиць. Це сотні книжок англійською та українською. Зараз стільки всього цікавого для читання, аби тільки був час.

Головна книга 2023 року? Володимир Вʼятрович «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну». Це видання не просто про боротьбу українців. Це 45 життєво важливих уроків історії, які ми маємо засвоїти, щоб відстояти незалежність і саме існування держави Україна.

Остання прочитана книга? Андерсон, читав перед сном сину.

Улюблений сучасний український автор? Я з повагою ставлюся до усіх. Творити мистецтво та писати книжки під час війни — це неймовірно важко і важливо одночасно. Тому що українська книжка — основа української ідентичності.

Дуже давно у нашому інфопросторі точаться дискусії про те, що українці мало читають. Чи справді це так? Які фактори впливають на формування моди на читання?

Якщо порівнювати із закордонним ринком, то українці справді читають менше. Однак більшість українських видавців, думаю, можуть відзначити позитивні тенденції, наприклад, зростання тиражів чи збільшення продажів. Якщо раніше середній тираж художніх книг був у межах 1000–3000 примірників, то сьогодні у видавництві «Ранок» виходять книжки навіть із накладом у 6000–10000 примірників або й більше. Особливо це помітно на літературі наших, українських письменників. Наприклад, у 2023 році 49% доходу видавництва становили продажі книжок українських авторів, удвічі більше за показники попередніх років.

Усе це, безумовно, свідчить про зростання серед українців інтересу і до української книжки, і до читання загалом. Але в Україні все одно мала читацька аудиторія. На популяризацію читання впливає низка чинників: і освіта, і доступ до книг, і державна політика. Порівняйте Україну з іншими європейськими державами, де така аудиторія більша. За кордоном читання популяризують ще з дитинства, через навчальні заклади, розроблено багато і державних, і недержавних програм із промоції читання. Там працюють тисячі книгарень і ще більше сучасних бібліотек, регулярно проводяться різні галузеві події. Усе це дуже впливає на залучення людей до читання.

Чи є мода на читання стійкою тенденцією в Україні? Які заходи потрібно впроваджувати для популяризації книг?

Популярність читання за останні роки в Україні однозначно зросла, але нам потрібно впроваджувати більше заходів для його промоції.

По-перше, багато чого залежить від державної політики в цій сфері. Держава має надавати підтримку книжковому бізнесу й створити сприятливі економічні умови, запровадити програму пільгового кредитування. Так само важливо розробити державні програми з популяризації читання. Не так давно уряд затвердив таку стратегію, але як вона діятиме, які заходи впроваджуватимуться і які будуть результати, поки невідомо.

По-друге, важлива роль у цьому питанні відводиться освіті. Читання потрібно популяризувати з дитинства, через навчальні заклади, як це роблять за кордоном. На практику читання впливає і рівень освіти. Наприклад, якщо подивитися на останній звіт Українського інституту книги, то можна побачити: що вищий рівень освіти людини, то більше вона читає. Тому пріоритетним має бути оновлення навчальних програм, зокрема й навчальної літератури.

По-третє, книги мають бути доступними. В Україні є тисячі бібліотек, але їхні фонди застарілі й не оновлюються, це також має вирішуватися на рівні держави або громад. І наостанок скажу, що в Україні замало своєї справді якісної літератури. За кордоном існує велика конкуренція, видаються лише найкращі книги. Це стимулює авторів розвивати письменницьку майстерність. А в результаті виграє читач, який має великий вибір цікавої літератури. Саме тому українським письменникам так важливо працювати над покращенням своєї майстерності й писати різнопланові книги.

Які зміни в читацьких уподобаннях ви помітили після 24 лютого 2022 року та як це вплинуло на роботу видавництва? Як змінилася аудиторія та її вимоги?

Зараз читачі особливо цікавляться літературою українських авторів, книгами про війну чи про минуле України, її культуру. У нашому видавництві вийшло кілька таких видань, всі вони дуже популярні.  Це, наприклад, хіти «Привид Києва» Мацуди Джюко та «Пес Патрон і шкарпетковий монстр» Юліти Ран, «Врятувати березень» Андрія Кокотюхи, «Дім» Катерини Тихозорої. 

Загалом попит зріс на всі книжки. Читання сьогодні стало такою собі медитацією, це спосіб відволіктись від стресу й сумних реалій. Українські видавці почали видавати все більше популярних масових жанрів. Тому виникає конкуренція за читача й потреба активніше взаємодіяти з аудиторією. Для цього використовуємо різні інструменти: і просування в соцмережах, і взаємодія з букблогерами, книжковими клубами, і проведення презентацій, й участь у літзаходах.

Помітно й те, як змінюються вподобання читачів щодо форматів. Нині все більше людей цікавляться електронними й аудіокнижками, на що теж певним чином вплинула війна. Такі книжки не займають багато місця, їх зручно читати будь-де, вони доступніші в ціні. Багато видавців почали одночасно видавати книжку в кількох форматах. Щодо видавництва «Ранок», то крім художньої літератури, ми видаємо і підручники, і наразі пріоритетом нашої команди є розробка електронного доповнення до навчальних видань.

Ви часто відвідуєте закордонні галузеві події та спілкуєтеся із зарубіжними видавцями. Як відрізняються тренди на ринку за кордоном та в Україні?

Насамперед закордонний книжковий ринок значно більший за український. У США чи у європейських країнах набагато більша читацька аудиторія. Популяризація читання там на високому рівні, так само, як і державна підтримка видавничої галузі. У нас, навпаки, держава довгий час не впроваджувала дієвих заходів для промоції читання чи підтримки вітчизняного книжкового бізнесу. Лише після початку повномасштабного вторгнення було ухвалено закон, який забороняє імпорт російської книжкової продукції. Це один із тих чинників, що вплинули на розширення українського книжкового ринку останні два роки.

Однак те, що вітчизняна видавнича сфера зараз тільки починає розвиватися, є і перевагою. Якщо закордонний ринок уже сформувався, він більш сталий і незмінний, то в нас видавці не бояться «експериментувати» — з темами, жанрами, форматами чи дизайном. Саме тому сьогодні в Україні з’являється так багато різнопланової літератури, і на кожну знайдеться свій читач. Звісно ж, багато жанрів і напрямів ще не представлені на нашому ринку або тільки відкриваються. Також нам бракує масової української літератури або наших видань із саморозвитку. Цю нішу ми заповнюємо переважно книжками закордонних авторів, але хотілося б на полицях бачити більше українських імен.

Чи є якісь жанри/напрямки літератури, які Ви вважаєте недооціненими та водночас перспективними?

Надзвичайно популярним і перспективним сьогодні є жанр Young Adult. У багатьох видавництвах виходять книги цього жанру, зокрема і в нашому «Ранку». Для фанатів Young Adult ми навіть запустили власний майдачник — платформу Readberry. Її метою є популяризація жанрів Young Adult і New Adult, а ще це ціла книжкова спільнота, де люди можуть обмінюватися враженнями щодо прочитаних книжок, бути в курсі різних книжкових подій тощо. Такі видання мають великий попит, тож, думаю, вони залишатимуться в топі продажів ще довгий час.

Як завжди актуальними будуть і дитячі книжки. Наприклад, зараз пішов тренд на літературу для дітей із акцентом на соціальну складову. Як на мене, на ринку замало нонфікшену із соціальних і політичних проблем, але маю надію, що з часом ця ніша також заповниться. Важливою є і цифровізація навчальної літератури. Команда нашого видавництва якраз активно працює над цим, усі наші нові підручники доступні і в електронному форматі, а ще мають інтерактивне доповнення — завдання, відеопояснення, презентації тощо.

Які тенденції на ринку ви прогнозуєте в найближчій перспективі?

Перше — використання інноваційних технологій у видавничій сфері. Думаю, з часом усе більше книг ставатимуть інтерактивними й доповнюватимуться різними мультимедійними елементами. Також багато видавців почнуть частіше використовувати штучний інтелект у своїй роботі.

Друге — ринок електронних й аудіокнижок значно розшириться. Хоча зараз паперова книга все ще лідирує, через кілька років її місце посядуть видання в електронному форматі.

Третє — через деякий час тема війни в Україні відійде на другий план, популярнішими будуть нонфікшн і масові жанри, але велику нішу нашого ринку можуть заповнити українські автори. Тематика літератури розшириться, книги писатимуться для і про різні соціальні групи без обмежень. Актуальною на книжковому ринку стане інклюзивність.

Четверте — з’являтиметься більше самвидаву, тож важливим буде формування бренду автора, його просування на ринку та взаємодія з аудиторією через різні канали комунікації. Серед інших тенденцій — збільшення кількості книгарень та зростання ролі буктоку в популяризації читання, що ми вже певною мірою бачимо сьогодні.

Як встигати за трендами, коли ви на ринку понад 25 років?

На український книжковий ринок тренди поки що приходять з інших країн, де ця сфера більш розвинена, а читацька аудиторія активніша. Але за ними однозначно потрібно стежити, щоб не втратити свого читача та, навпаки, залучати нових. Для цього, по-перше, слід проводити дослідження ринку. В Україні вони проводяться нечасто, тому потрібно розробляти спеціальні державні програми для вивчення ринку або самим видавцям інвестувати в такі дослідження.

По-друге, не варто боятися експериментувати. Як приклад можу навести співпрацю нашого видавництва з компанією Film.ua, результатом якої став вихід нової версії «Лісової пісні» з ілюстраціями з мультфільму «Мавка». Це досить унікальний випадок для українського ринку. Але ідея виявилася вдалою — лише за місяць ми продали 15,5 тисяч примірників цього видання.

Що, на вашу думку, важливіше у добу інформаційного перенасичення: швидкість та актуальність видань чи ретельний редагувальний процес та якість контенту?

І те, і те важливе для будь-якого видавництва. Це комплексна робота, тому тут необхідно знайти баланс — щоб книжка і вчасно виходила, і відповідала запитам споживачів, і була якісною. Для цього потрібно створити команду спеціалістів, які розуміються на своїй справі, активно взаємодіяти із читацькою аудиторію, впроваджувати у виробництво різні технології, що полегшують процес підготовки видань.

Також важливо бути відкритим до партнерства. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення, коли виробництво практично повністю зупинилося, ми з командою швидко зв’язалися з іноземними видавцями та друкарнями й передали їм файли наших підручників. Ця співпраця допомогла вчасно видати навчальну літературу за оновленими програмами, навіть попри ті події, що відбувалися в країні.

Які поради ви можете дати людям, які хочуть заохотити інших до читання?

Найголовніше тут — подавати хороший приклад. Особливо це важливо для батьків, які хочуть заохотити своїх дітей до читання. Потрібно обговорювати книги, обмінюватися враженнями, щоб цей процес ставав цікавішим. До речі, саме тому так важливо розвивати українські букблоги або книжкові клуби. Читання книжки не можна перетворювати в завдання, як, наприклад, на уроках літератури в школі. Дитина або дорослий мають отримувати задоволення від книг, і тоді читання переросте в хобі.

Завершіть речення: «Для українців книжки — це про …»

Це про національну ідентичність. За останні два роки суттєво збільшилася частка книг українською мовою на ринку, зросла  популярність видань про нашу історію. Купуючи, читаючи книги українською та про Україну, люди співвідносять себе з нею, виражають так, що вони є частиною цієї культури. Особливо це важливо для тих українців, які через війну були вимушені переїхати до інших країн. Попит на українську книжку призвів до того, що сьогодні видавництва практично полюють на вітчизняних авторів. І ми щоразу радіємо, коли українська книжка знаходить своїх читачів і стає справжнім трендом.