«МУР. Ти [Романтика] в кіно»: як створювали костюми для проєкту про українських митців 1920-х

Розповідає художниця з костюмів Леся Патока

10 квітня в кінотеатрах України — прем’єра мюзиклу «МУР. Ти [Романтика] в кіно». Це фільм-спектакль — зафільмована театральна постановка, яка торік гучно пронеслася країною, збираючи аншлаги в багатьох містах. Загалом на сцені її побачили понад 60 тисяч глядачів, а тепер мюзикл виходить у кіно. Його сюжет розповідає про події у будинку «Слово» в Харкові у 1920-1930 роки, де жили, кохали, товаришували та ворогували найяскравіші українські митці того часу.

Яскравою візуальною особливістю проєкту є костюми головних героїв. Над ними працювала Леся Патока та її Patoka Studio. Леся — відома художниця з костюмів, яка створювала образи для таких українських артистів, як ONUKA, Latexfauna, Джамала, гурт «Бумбокс», Pianoбой та багатьох інших, а також для фільмів, зокрема «Віддана». А створений нею костюм «Воїн Світла» для «Міс Всесвіт» приніс Україні першу за 80 років існування конкурсу перемогу.

Леся Патока розповіла про створення та значення найцікавіших костюмів, які можна побачити у фільмі «МУР. Ти [Романтика] в кіно».

Михайль Семенко

З режисером ми одразу вирішили: має бути щось шалене. Перебрали купу варіантів і зупинилися на рожевій шубі. Відшукати той самий відтінок було ще тим квестом — матеріали зараз знайти важко, а хотілося ідеальної текстури.

Щодо напису теж було багато ідей. Ми думали про провокативні слогани у стилі Семенка, зокрема з відсиланням до його гострих висловів у бік Шевченка. Але фінальне рішення — «Нова генерація» — належить режисеру. І це не просто напис: літери вистрижені з хутра та інтегровані в основу. Технологія складна, але воно того варте. На саму шубу пішло понад 5 метрів матеріалу. Вона має величезні лацкани та стоїть на розкішній шовковій леопардовій підкладці — це шуба, за яку реально можна віддати пів життя.

Наш герой Семенко — людина-легенда. І ми поставили його на підбори. Бо якщо десь можна було «відірватися», то на Семенкові точно. І це був цілий квест — знайти підбори 42-го розміру. Варіанти були — або стійкі, щоб не зламалися в розпал шоу, або дуже фешн: на шпильці з квадратним носком. І що ви думаєте? Актор обрав шпильки — бо вони зручніші! У них він не просто ходив — літав по сцені, носив на собі 5 метрів рожевого хутра, виконував танцювальні трюки. Жоден каблук не зламався — хоча у нас був один-єдиний екземпляр.

Цей костюм — провокативний, екстравагантний, але водночас мужній. Як і сам Семенко — з його низьким басом, сміливими посланнями та характером, завдяки якому його не переплутаєш ні з ким. І це один з моїх найулюбленіших костюмів МУРу.

Микола Хвильовий

Завданнячко мало подвійну складність. Бо, по-перше, Микола Хвильовий — центральний персонаж усієї історії. По-друге, його роль виконує сам режисер, і тут не розгуляєшся. Сашко Хоменко точно знає, що хоче, і ще краще — чого не хоче. Тому нашою метою було знайти ідеальний баланс: не переборщити з екстравагантністю, але й залишити місце для його внутрішньої драми.

Пальто — головний символ. Його ми шили спеціально під персонажа, з ідеєю, що воно буде буквально розриватися навпіл. Одна половина — червона, інша — біла. І ця розділеність — пряма метафора: світло і тінь, боротьба і вибір. Білий — це початок, ідеалістичне життя з вірою в мистецтво, червоний — момент, коли Хвильовий зробив крок на сторону більшовиків. Цей поділ проходить не лише зовні, навіть підкладка двоколірна — до найменших деталей. Геніальне — завжди просте, правда? До речі, пальто має свій дубль, і він теж пішов з молотка.

У Хвильового — вельветові штани, тоненька чорна краватка, кілька варіантів білих сорочок і замшеве взуття світлого кольору. І тут починається найцікавіше — сцена самогубства. Сашко одразу сказав: «Готуйтеся, бо я так себе вбиватиму, що ви нічого не відперете». І ми сміялися. А потім купили 10 пар штанів і стільки ж сорочок. Бо під час кожного виступу він виливав на себе літри червоної фарби. Пальто, до речі, він перед цим знімав — така була домовленість. Бо шити третій дубль ніхто не хотів. А от штани та сорочки — це був розхідний матеріал.

За моїми приватними опитуваннями, Хвильовий — абсолютний фаворит у чоловічої аудиторії. А Семенко — у жіночої. Психологічно це дуже цікаво. Я завжди кажу: костюм — це не просто тканина, це частина історії героя. Через одяг ми показуємо, як він змінюється, і якщо все зроблено правильно, то вам навіть не треба слів — усе зчитується з першого погляду.

Молодий Павло Тичина

Павло Тичина — дуже цікавий персонаж, тому що його історія проходить крізь весь мюзикл. І це єдиний герой, який з’являється у молодому та дорослому віці. І його характер, творчість, те, ким він був у молодості та під більшовиками, дуже відрізняється.

Коли ми вивчали цього героя, то дізналися, що його називали сонячним хлопчиком. І хотілося передати цю особливість, невинність у його мистецтві, поезії. І ми довго думали, як саме. І в якийсь момент ми з командою вирішили, що уявляємо собі це через якусь суперм’якість, тож хотіли дати йому пухнастий мохеровий або кашеміровий волохатий светр. І довго не могли знайти потрібний. А потім у якийсь момент ми випадково натрапили на готовий светр, який був не тільки пухнастим, а ще й відблискував.

Не знаю, наскільки це видно публіці в 10-му чи 20-му ряду, але під софітом він мерехтить. І це мерехтіння для мене було дуже важливе, адже є відсиланням до сонячного хлопчика, трохи дитячої наївності, того, що Тичина писав на ранніх етапах творчості.

Ми купили йому класні окуляри — не для зору, а для стилю. І все так заметчилось — і образ, і кучері, які ми йому накручували, і довгі рукавчики, і светр із розтягнутим трошки горлом. Усе це дуже круто спрацювало.

Дорослий Павло Тичина

Тут нам потрібно було передати те, що він уже під більшовиками, він уже пройшов довгий шлях. І це абсолютно інший актор. Ми шукали светри з грубою в’язкою і доволі довгі. Такі, які люблять митці: в’язані, унікальні, з розтягнутим широким горлом.

Ми це все знайшли, але головною фішкою став червоний прозорий плащ. Це була, напевно, одна з найскладніших деталей в усьому мюзиклі, тому що він «дубовий», у ньому дуже важко рухатися.

Мені хотілося, щоб цей елемент одягу одразу показував, що це — той герой, який переметнувся до більшовиків, він під ними, і його руки насправді у крові. І тому відсилання до м’ясника для мене дуже чітке, а чи зрозуміла його публіка, я до кінця не знаю. Але, за відгуками знайомих, вони це зчитали.

Після кожного виступу плащ треба було реставрувати, бо рвався. Але те, як червоний пластик поводився під софітами, як відблискував та який мав підтекст, того було варте.

Лесь Курбас

Лесь Курбас — дуже класний і цікавий герой, тому що він представник театру. Довелося почитати біографію, дізнатися дещо про його особистість, щоб зрозуміти, що це був доволі ексцентричний, але не настільки, як Семенко, чоловік. І актор, який грає Курбаса, в усьому цьому жив.

Ми хотіли зробити йому шовкову блузу з бантом, яка виблискуватиме, коли він зніматиме своє розкішне пальто й капелюх. Пальто ми пошили йому дивовижне. Хотіли зробити образ сіро-блакитним, щоб не був таким кітчевим, як Семенко, але при всьому цьому з хутром, щоб з’являлося розуміння і відчуття, що він також зі сторони бомонду. На фоні того ж Вишні або Сосюри, в яких набагато спокійніший одяг, зрозуміло, що він з якоїсь супер-арт-тусівки, саме театральної.

Після прем’єри вистави я багато говорила зі своїми друзями та запитувала: що було б, якби Розстріляне відродження насправді вижило, а не було вбито тоді, наскільки вперед пішов би наш театр, що було б узагалі з усім нашим мистецтвом? Курбас був настільки непересічною особистістю, що він міг би зробити справжню революцію українського театру. І якби він був живий, мені здається, його вплив був би неймовірний і колосальний.

Дивися мюзикл «МУР. Ти [Романтика] в кіно» в кінотеатрах України з 10 квітня!