Жінки-режисерки, про яких говорили всі у 2023 році

Зірки кінематографа

Попри те, що жінки вже давно працюють у кіноіндустрії, включаючи напрямки режисури, сценарного мистецтва, продюсування тощо, статистика все ще свідчить про гендерну нерівність. У 2023 році жінки складали лише 16% режисерського складу у 250 найкасовіших фільмах, тоді як у 2022 році їх було 18%. Все через те, що студії продовжують помітно більше співпрацювати саме з режисерами-чоловіками.

Втім, попри усі виклики, у 2023 році жінки таки про себе заявили, і доволі гучно. Про кого з жінок-режисерок говорили найчастіше минулого року, розповідаємо у нашому матеріалі.

Жінки-режисерки, про яких говорили всі у 2023 році

Ґрета Ґервіґ

«Барбі» Ґрети Ґервіґ став не лише найкасовішим фільмом року, а й увійшов в історію як найкасовіша стрічка, знята жінкою-режисером, що зібрала у світовому прокаті понад 1 мільярд доларів.

Секрет колосального успіху не стільки в геніальній маркетинговій кампанії, скільки у філігранній роботі Ґрети Ґервіґ і Марго Роббі, яким під маскою літньої комедії вдалось показати аудиторії драму про екзистенційну кризу, гендерну нерівність і недосяжність ідеалів. Режисерка настільки чітко поєднала всі теми в одній роботі, що торкнулась сердець багатьох глядачів різних вікових категорій.

У грудні стало відомо, що Ґервіґ стане головою журі Каннського кінофестивалю 2024 року — вона стане першою американською режисеркою на цій посаді. Окрім цього, 40-річна режисерка буде наймолодшою жінкою на цій посаді з часів Софі Лорен, якій був 31 рік, коли вона очолювала журі Каннського фестивалю у 1966 році.

«Ґрета Ґервіґ сміливо втілює оновлення світового кінематографа, для якого Канни щороку є і предтечею, і рупором. Вона також є представницею епохи, яка руйнує бар`єри та змішує жанри, тим самим підносячи цінності інтелекту та гуманізму», — зазначили президент Каннського фестивалю Айріс Кноблох та генеральний делегат Тьєррі Фремо.

Еміральд Феннел

Еміральд Феннел, яка працювала як сценаристка у другому сезоні серіалу «Вбиваючи Єву» та отримала «Оскар» за найкращий сценарій до драми «Перспективна дівчина», можна сміливо ставити на друге місце нашого уявного пʼєдесталу. TikTok просто божеволів від її фільму «Солтберн», в якому вона виступила в ролі сценаристки та режисерки, а хештег #Saltburn зібрав понад 4 мільйони згадок. Крім шаленої популярності у мережі, фільм отримав також визнання критиків — фільм отримав дві статуетки «Золотого глобуса»: за найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі (Баррі Кеоган) та найкращу жіночу роль другого плану (Розамунд Пайк).

У стрічці Еміральд Феннел висміює життя британської аристократії, однак популярною вона стала через іншу, неочікувану причину — відверті, відразливі, а подекуди й огидні сцени не тільки не відбили бажання дивитись фільм, а навпаки зацікавили глядача.

Один із вірусних трендів у ТікТок має назву «Вбивство на танцмайданчику». Молоді користувачі соцмережі (переважно — голі) танцюють на фоні своїх розкішних маєтків, як це робив головний герой фільму, під пісню «It's murder on the dancefloor» співачки Софі Елліс-Бекстор.

Загалом пости з хештегом #MurderOnTheDancefloor набрали вже понад 40 мільйонів переглядів у соцмережі, що додало фільму і його режисерці немалої популярності.

Софія Коппола

Софія Коппола — оскароносна режисерка з десятирічною кар'єрою в Голлівуді, яка відома тим, що ставить жінок на перший план у своїх фільмах, наприклад у картинах «Незаймані самогубці» та «Труднощі перекладу». Цей раз не став винятком. Тоді як режисер Баз Лурманн у 2022 році представив світові фільм про короля рок-н-ролу Елвіса Преслі, Софія взялася розповісти історію про його дружину — Прісциллу. У фільмі «Прісцилла» це більш спокійна, але не менш стильна інтерпретація «життя під об'єктивом» з погляду дружини короля рок-н-ролу. Основою для Копполи стали мемуари Прісцилли Преслі «Елвіс і Я», що стали бестселером 1985 року і дали глибоке розуміння бурхливих стосунків пари та тиску, який чинила слава співака.

Зараз Софія багато говорить про боротьбу за те, щоб отримувати зарплату, близьку до тієї, на яку розраховують її колеги-чоловіки, коли знімають фільми. І, як ми бачимо, вона не збирається зупинятись на досягнутому.

Сара Поллі

Останній фільм Сари Поллі «Говорять жінки», тогорічний лауреат премії «Оскар» за найкращий адаптований сценарій, надихнув на дискусію з моменту виходу на екрани. Навмисно чи ні, але вже сама назва фільму свідчила про наявність у ньому певного меседжу. Сама режисерка говорила про функцію назви так: «Вона кидає виклик, Ви справді не підете на цей фільм, бо він називається "Говорять жінки"?»

Фільм, знятий за мотивами однойменної книги Міріам Тоус, розповідає про жахливі події, що сталися в ізольованій менонітській колонії в Болівії в середині 2000-х років. Протягом двох років більше сотні дівчат систематично накачували наркотиками та ґвалтували чоловіки з колонії, які казали, що вони є демонами, які прийшли покарати їх за гріхи. Одного вечора вісім постраждалих збираються разом, щоб проголосувати й вирішити свою долю: чи залишаться вони, аби боротися, чи підуть?

Фільм від жінки про жінок, про боротьбу, про біль, про вибір. Історія, яку розповідає Сарра Поллі, нагадує про те, через що можуть проходити жінки.