«Я хотіла розповісти історію про те, чи може жінка полюбити свої різні сторони, а не лише ті, які ми звикли демонструвати іншим»: інтерв’ю з режисеркою фільму «Хороша погана дівчинка» Галіною Рейн

Про те, як один особистий досвід з подругою надихнув на створення фільму, чому Ромі та Семюель так і не мали по-справжньому відвертої розмови про згоду та що глядачі мають винести із цієї кінострічки

Для багатьох людей метч «Ніколь Кідман + еротичний трилер» — це вже достатній привід піти в кіно. І ми точно належимо до них. «Хороша погана дівчинка» — другий англомовний фільм нідерландської режисерки Галіни Рейн, що розповідає про службовий роман між Ромі (Ніколь Кідман) та її стажистом Семюелем (Гарріс Дікінсон), який згідно з очікуваннями закінчується так, як і має, враховуючи, що це... службовий роман між генеральним директором та стажистом. Проте за зовнішньою сексуальністю фільм глибше досліджує жіноче бажання, сором і те, як важливо вміти попросити про те, чого хочеш у ліжку.

Галіна порушує ці теми ще із часів своєї акторської кар’єри, коли на сцені досліджувала питання влади, сексу та їхніх переплетень. У своїх перших фільмах вона вже зверталася до цих ідей, але, коли їй випала можливість створити оригінальний фільм для A24, вона захотіла заглибитися в них ще більше. В інтерв’ю для наших колег з Cosmopolitan USA Галіна розповіла, як один особистий досвід з подругою надихнув на створення фільму, чому Ромі та Семюель так і не мали по-справжньому відвертої розмови про згоду та що глядачі, на її думку, мають винести із цієї кінострічки.

Із чого почалася ця історія? Яка була перша ідея, що лягла в основу фільму «Хороша погана дівчинка»?

Думаю, це почалося, коли я була театральною актрисою. Я постійно грала з владою, сексуальністю та капітуляцією, але завжди через чоловічий погляд. І мене дуже надихали ці п’єси, але всі мої жіночі персонажі намагалися звільнитися, а в кінці всі гинули. Я просто подумала: хочу створювати жіночих персонажів, які намагаються звільнитися, але залишаються живими. Ось так я й почала ставати письменницею.

У фільмі «Хороша погана дівчинка» я хотіла розповісти історію про те, чи може жінка полюбити свої різні сторони, а не лише ті, які ми звикли демонструвати іншим. Потворне, слабке, недосконале, ганебне, сором’язливе, незручне. Я прагнула створити комедію звичаїв, казку про згоду, секс, владу та фемінізм.

А ще я почула від подруги, яка була одружена 25 років, що вона ніколи не мала оргазму з чоловіком, ніколи. І я зловила себе на реакції: «Ні, що? Боже, як це можливо?». А потім я прийшла додому і подумала: «Що це за реакція?». Тому що насправді у мене є власні проблеми з оргазмом, я вважаю, що досягнення задоволення займає у мене надто багато часу. А потім я дізналася, що майже кожна жінка має власні історії на цю тему, кожна симулювала оргазм, кожна має дивні стосунки зі своїм тілом. Тож я подумала, що з усього цього може вийти чудовий фільм.

Як би ти хотіла відреагувати на зізнання своєї подруги?

Я б хотіла не реагувати так здивовано, бо думаю, що це змусило її відчути себе дуже самотньою. Думаю, мені слід було сказати: «Так, я розумію тебе, я теж симулювала оргазм, і мені треба багато часу, щоб його отримати». Пізніше я зателефонувала їй, і ми багато говорили. Я сказала, що мені дуже шкода, що я тоді так відреагувала. Це такий дивний секрет. І я думаю, що жінки навіть не говорять про це одна з одною. Я сором’язлива. Я не люблю говорити про такі речі.

Я думаю, що в сексі, зокрема, люди просто хочуть відчувати, що незалежно від того, який у них досвід, це нормально. Приємно, що Ромі може досліджувати ці справді глибокі бажання, не соромлячись їх.

В основі мого фільму лежить момент, коли вона каже своєму чоловікові: «Я хочу бути нормальною. Я просто хочу бути такою, як ти любиш. Я хочу бути жінкою, яка тобі подобається». І це те, що я відчуваю кожного дня. І я думаю, що всі це відчувають.

Кожен думає, що він інопланетянин. Кожен вважає себе самозванцем. Особливо жінки. Ми не думаємо: «Так, я така, яка є. Прийми це». Ми думаємо: «О боже, мені потрібно перетворити себе на щось нормальне, на те, що сподобається іншим».

Я дивилася інтерв’ю, яке ти давала з Ніколь, де вона сказала, що вся влада в режисерів, адже вони обирають акторів. Але я певна, що частина тебе подумала: «Ні, це ж Ніколь Кідман, вся влада в неї!». Мені цікаво, як це проявлялося у вашій роботі.

Коли я надіслала їй чернетку «Хорошої поганої дівчинки», я не могла дихати з того моменту, як натиснула «відправити», і до того моменту, коли вона зателефонувала мені та сказала: «Я хочу зробити це». Для неї дійсно влада в режисера, і це, безумовно, неймовірна концепція. Так вона і поводиться. Але коли вона сказала мені: «Я хочу зробити все, що є на сторінці, не хочу нічого змінювати», це було щось, про що я навіть не могла мріяти.

Гарріс Дікінсон також має чудовий вигляд у парі з Ніколь. Як ти знайшла того, хто зміг би зрівнятися з нею?

Після того як Ніколь сказала: «Це моя роль, я буду її грати», я запанікувала. Я подумала: «Який молодий хлопець зможе стояти поруч з нею і не почуватися абсолютно наляканим, не кажучи вже про те, щоб домінувати?». Того ж тижня я мала йти на прем’єру фільму «Трикутник смутку» і була трохи роздратована, бо не мала жодного уявлення, що це за фільм. Але коли я потрапила туди, я подумала: «Хто це такий?».

У нього ідеальне поєднання: він водночас надзвичайно вразливий і хлопчакуватий, але разом з тим має впевненість, нахабність і таку старомодну маскулінність, яку я люблю і яку неможливо підробити. Я мала з ним дві зустрічі, і він ставив багато запитань. Але кожне його запитання тільки підтверджувало, наскільки чудово він підходить для цієї ролі.

І нам обов’язково потрібно поговорити про Антоніо Бандераса, який грає чоловіка Ромі. Я завжди сприймала його як секс-символа. Мені дуже сподобалася його роль, де ти перевертаєш ці очікування і він не знає, як задовольнити свою дружину.

Ми справді хотіли створити образ чоловіка, який був би настільки гарячим, настільки маскулінним, щоб питання не полягало в тому, що «він не може домінувати над нею». Це не проблема. Проблема в тому, що вона не наважується попросити про те, чого хоче і потребує. Як і всі ми, жінки, часто не наважуємося. Ми просто думаємо: «Ні, головне, щоб йому було добре, я збуджена від його збудження». Також я потребувала когось, хто міг би бути рівним їй. Я не могла повірити, коли він погодився. Є багато акторів, особливо такого рівня, як він, що не погодяться грати другорядну роль у фільмі із жінкою — головною зіркою.

Які дослідження стосунків між домінантом і підлеглим ти проводила перед тим, як створити фільм?

Я хотіла, щоб kink був лише метафорою, щоб кожен міг віднести це до себе і принести свій власний kink до кінотеатру, так би мовити. Я не хотіла, щоб це було надто екстремально. Коли я почала ходити до терапевта близько 20 років тому, фантазії на тему домінування та підкорення вважалися чимось ненормальним. І саме тому я відчувала сором. Я думала, що я — чужинка. Це результат травми? Чи ти народжуєшся з kink? Чи це концепція, притаманна тільки чоловікам? У мене було багато таких запитань. Останні дослідження показують, що, звісно, це може бути поєднанням усіх цих факторів, але в кінцевому підсумку це просто kink, і з ним усе гаразд. Нові покоління, як-от ваше, набагато відкритіші в цьому плані й мають лише одне запитання: «У чому проблема?». Якщо є згода, якщо є повага та комунікація, то все можливо.

Моя думка про таку динаміку влади полягає в тому, що якщо її пригнічувати, якщо казати: «Я не маю таких фантазій», ось тоді це стає небезпечним. Якби вона сіла перед Антоніо Бандерасом і була чесною з ним до того, як почався фільм, цього фільму взагалі б не було. Але замість цього вона хоче, щоб він був ясновидцем. А життя влаштоване не так.

Ромі та Семюель намагаються зрозуміти межі й ніколи не ведуть чесної розмови про згоду. Ти коли-небудь думала про те, щоб включити більш явну розмову про це у фільм?

Ні, тому що мій фільм — це попередження. Ми спостерігаємо за двома людьми, які не роблять усе правильно. Я хотіла, щоб вони намагалися це зрозуміти, але вони обоє недосвідчені. Мій фільм — це казка, а не документальна стрічка. Коли він говорить: «Я можу зробити один дзвінок, і ти втратиш усе», а потім питає: «Ти збуджуєшся, коли я це кажу?» — вони використовують саму концепцію згоди як афродизіак для збудження. Той факт, що є щось на кону, робить це більш збудливим. Тоді як я б сказала: не робіть так. Не ставте на карту те, що є частиною вашого життя. Будь ласка. І ще — не займайтеся цим на роботі, знайдіть когось деінде. У реальному житті робіть це безпечно, запитуйте згоду і створюйте свої правила або що завгодно, якщо це з повагою. Але це ж кіно.

Вони використовують небезпеку для свого сексуального kink, ризик втратити щось. І це, звісно, цікаво для нас як глядачів, але в реальному житті так робити не варто, тому що ви завдасте болю одне одному та іншим людям.

Ти згадувала в іншому інтерв’ю, що цей фільм став для тебе інструментом для розмови про оргазмічний розрив (orgasm gap — соціальне явище, за якого жінки й чоловіки не рівні в кількості отриманих оргазмів. — Прим. ред.) та секс загалом. Як змінилися твої розмови з людьми після того, як вони побачили фільм?

До мене підходять жінки, і вони навіть не говорять про фільм. Вони просто діляться власними історіями. Або кажуть: «Я така рада, що тепер відчуваю себе менш самотньою. Я така щаслива, що можу привести своїх подруг на цей фільм і ми зможемо поговорити». Деякі жінки дуже злі, бо для них це справжній сплеск емоцій, це «тригерить» їх, але в позитивному сенсі — це як пробудження.

Я сама відчуваю сором щодо своєї сексуальності, я дуже сором’язлива і часто борюся із цим. Тому я ніколи не могла уявити, що фільм отримає таку широку і відкриту реакцію. Я думала, що він буде набагато більш нішевим. Мені здається, що жінки готові. Вони кажуть: «Так, давайте нарешті поговоримо про це».

Саме для цього існують фільми та історії. Ви хочете подивитися їх, а потім поговорити, сказати: «А що б я зробила?» чи «Як ми можемо додати це до свого життя у здоровий спосіб?», «Як я можу прийняти свій kink без сорому? І як я можу поговорити про це зі своїм партнером?».

За матеріалами: cosmopolitan.com

Адаптувала: Юлія Николайчук