Культурна полиця: які книги, фільми, виставки й не тільки радить режисерка фільму «Ти мене любиш?» Тоня Ноябрьова
Культурні знахідки, які варті уваги
АВТОР: Юлія Николайчук
опубліковано: 13 травня 2024
У новій рубриці від Cosmo відомі українці та українки діляться своїми культурними знахідками: від найкращих фільмів та вистав до подкастів та книжок. Перша героїня — українська сценаристка, кінопродюсерка та режисерка підліткової драми «Ти мене любиш?» (Do You Love Me?), що стартує в кіно 30 травня, Тоня Ноябрьова, яка розповіла Cosmo про захоплення київською архітектурою, зробила мініогляд найважливіших кінострічок минулого й цього року та не тільки.
Фото: Антон Кулаковський
Книги
Я дуже люблю фотоальбоми. Це не означає, що я не читаю, але, скажімо так, останнім часом дуже багато моєї уваги привертає саме цей формат. Я колекціоную зображення столиці, і в мене є добірка альбомів, яка називається «У Києві». Там є декілька томів: від 50-х до 80-х. Я чекаю, коли видадуть збірку 90-х, бо мені це теж дуже цікаво. Я обожнюю своє місто і переймаюся через його трансформацію не в кращий бік, нескінченну руйнацію, хаотичну забудову. Мене це дуже бентежить, я від цього страждаю.
Подобається Instagram-акаунт Ukrainian Modernism. Усе, що пов’язано з українською архітектурою (чи то література, чи медіа, чи фотоальбоми), мене дуже цікавить, тригерить і надихає.
Художню сучасну українську літературу я теж читаю, але не можу сказати, що щось мене вразило настільки, щоб я сказала: «Ох, це must read, це книжка, яка буде лежати в мене на столі та яку я буду перечитувати». Можливо, читачки Cosmo щось мені порадять — я з великим задоволенням це прочитаю і буду дуже-дуже вдячна за рекомендацію.
Фільми
Ой, ну фільмів у мене купа, сідайте зручніше і записуйте.
Одне з останніх моїх надбань, за яким я вимірюю (це моя така особиста шкала відповідності сили вражень), — кінострічка «Бідолашні створіння» (Poor Things). І от я дивлюся нові фільми й кажу: «Це Poor Things чи це не Poor Things?» Так само класно чи не так класно? Цей фільм мене справді вразив... Йоргос Лантімос, Емма Стоун у головній ролі, Марк Руффало. Абсолютно дивовижно в усіх аспектах: сценарій, костюми, картинка, сцена, акторська гра. Обов’язково ще раз передивлюся.
Можна сказати, що так само, хоча цей фільм зовсім інший, мене вразила друга «Дюна» (Dune: Part Two), яку дивилася декілька разів у кінотеатрі. Що мене здивувало і що мені сподобалося, то це те, що абсолютно артхаусними інструментами Дені Вільнев створив цілком глядацьке кіно.
Тобто я розумію, як це робиться: там ніде не було оголеного тіла, хоча режисер міг у це погратися, бо, сорі, Зендая і Тімоті Шаламе могли б бути суперприманкою в цьому сенсі. Ні, такого немає, ніде немає жодних комп’ютерних штучок для прикрашання кадру. Усе дуже аскетично в плані кольору, одягу. Я вражена тією майстерністю, з якою це зроблено, і тими сенсами, які передає фільм.
Далі я подивилася абсолютно все, що було цього року на «Оскарі» та поза ним. Надзвичайно сподобався фільм «Минулі життя» (Past Lives). Це ніжне, пронизливе кіно.
Також мені дуже припав до душі фільм Мартіна Скорсезе «Вбивці квіткової повні» (Killers of the Flower Moon). Я не знаю, чому його обділили нагородами.
Я, звісно, дивилася стрічки «Оппенгеймер» (Oppenheimer) та «Барбі» (Barbie). Не можу сказати, що це мої улюблені фільми, але я, безумовно, віддаю їм належне.
Прекрасний фільм, який я теж дуже раджу подивитися, — «Ти мене любиш?» (Do You Love Me?). Це український фільм, який зняла я і який стартує в кіно 30 травня. І так, я думаю, що це абсолютно достойне кіно.
Якщо хочеться чогось нетипового, неочевидного, раджу подивитися український фільм «Ля Палісіада» (La Palisiada), тому що це прекрасне кіно, яке точно здивує. Воно може не сподобатись або сподобатись, але те, що воно вразить, — це однозначно.
Вистави
Може, вас це здивує, може, розчарує, але я не дуже люблю театр, принаймні традиційний. Для мене велике випробування і мука піти на виставу, навіть якщо це зроблено з фантазією. Саме класичний театр мені подобається дуже-дуже рідко, хіба в поодиноких випадках.
Але те, що я точно можу рекомендувати й на що можу ходити нескінченну кількість разів і що просто 10 з 10 або навіть 11 з 10, — це те, що робить Олена Коляденко.
«Шафа» — вистава, яка йде в Молодому театрі. Це танцювальна історія, яка нікого не залишить байдужим, це точно.
І її ж авторства — постановка «Кабаре» в тому ж Молодому театрі. До вистави залучені й актори, і балет Freedom, і музиканти Freedom Jazz. Це недешеве задоволення, але, повірте мені, ви не пожалкуєте жодної гривні, бо це абсолютно outstanding performance.
Виставки
Я відвідую багато виставок. Намагаюся сходити на всі. Мене вразила виставка Алли Горської «Боривітер» в Українському Домі, я двічі була там. До того не знала про її існування, це надзвичайна постать.
Instagram: @_navesni
Також відвідала виставку Олександра Ройтбурда в PinchukArtCentre. Я дуже добре знайома з ним, знайома з його творчістю, тому знаю набагато ширшу вибірку цього автора. Але точно раджу.
Подкаст чи шоу на YouTube
Я слухаю багато всього, що стосується, ви не повірите, маркетингу і реклами. Мені це подобається, бо я знімаю не лише кіно, а й рекламу і мені цікаво, як це влаштовано.
У мене є підписка на канал MasterClass, де можна послухати світових знаменитостей, акторів, режисерів, художників, журналістів — словом, відомих постатей. Я не можу сказати, що це дійсно майстер-класи, але це дуже цікаві монологи, що надихають.
З українських шоу я дуже задоволена тим, що робить Олександр Терен, — це «Відвал ніг, або All інклюзив», на яке я нещодавно підписалася. Мені здається, що це просто проривний формат, і він абсолютно чарівний, органічний, з прекрасним почуттям гумору. І так, краш-тест на доступність та інклюзивність в Україні не тільки фізично, а й ментально, мені здається, дуже важливий зараз.
Ще я дивлюся вірменський кулінарний канал. Вони там готують пілавік, гату, долму, мацун — купу якихось вірменських страв. Мене це заспокоює, і я така щаслива стаю.
Люблю те, що робить невгамовна Монро, вона моя подруга, і я можу сказати, що її канал дуже вітальний. У ньому немає ніякої інтелектуальної складової, ти не навчишся розв’язувати математичні задачі, але якась вітальність саме для тих, хто зараз в Україні, там точно є. Бо вона проживає це життя з нами і вона його оцінює, бачить у своєму певному форматі.
Також дивлюся або слухаю інтерв’ю з постатями, які мене цікавлять. Або, наприклад, якщо мені сподобався якийсь фільм, то я сідаю і дивлюсь абсолютно все, що його стосується: якийсь бекстейдж, бекграунд, відгуки кінокритиків. І дивлюся/слухаю всілякі подкасти кінокритичні.
Музика
Насправді мене не можна назвати меломанкою. Я слухаю тільки те, що мені подобається, а не просто рандомне радіо. Для мене найкраща музика — це тиша, бо все, що грає або шумить, заважає мені думати.
Але загалом я б сказала, що у мене специфічно-вінтажний смак. Мені подобаються ранній Майкл Джексон та Вітні Г’юстон, якісь саундтреки з кіно. Цього в мене є ціла добірка. Я починаю плакати, слухаючи Стіві Вандера, наприклад.
А під час роботи над фільмом «Ти мене любиш?» ми сколихнули великий пласт української музики 60-70-х років, який зараз називають «український фанк». І я б дуже хотіла, щоб ви послухали цю музику. Це і гурт «Водограй», і гурт «Кобза», і Миколайчук, і Яремчук. Якщо ви введете в YouTube «український фанк» або «вусатий фанк», як його ще називають (бо багато тодішніх українських виконавців носили вуса), то отримаєте величезне задоволення і відкриєте для себе дивовижну музику.
Подія
Мене надзвичайно надихають заходи, які проводяться в Києві. Це, наприклад, «Кураж». Це те, що робить Альона Гудкова. І це дивовижно. Ти можеш прийти туди сама, із самого ранку, і піти пізно ввечері, трішки п’яненька і щаслива.
Фото: Антон Кулаковський
Також мені дуже подобається «Подільський Шук», це така барахолка на Подолі біля автостанції. Хоча треба просто на них підписатися, бо вони змінюють свої локації.
Але з усіх місцевих подій у моєму серденьку на першому місці завжди «Кураж». Це для мене як другий дім.
І на завершення найголовніше: збір, який ти радиш підтримати просто зараз?
Завжди підтримую актуальні збори від Тати Кеплер.
