Булінг: що це таке і чому він не зникає?

Усе, що потрібно знати

Згадай типову ситуацію: підліток, котрий виглядає або поводиться трохи «не так», як усі, стає жертвою насмішок та образ. Спочатку здається, що це лише невинні жарти. Але із часом ці «жарти» переростають у справжню травму, яка залишає слід на довгі роки. Підліток стає предметом глузувань, постійно переживає почуття приниження, і, навіть коли він намагається змінитися, булінг не припиняється — він лише міняє форми.

Попри всі зусилля та кампанії, які мають на меті подолання булінгу, він не лише не зникає як явище, а й множиться, зачіпаючи як дітей та підлітків, так і дорослих. Від фізичних насильницьких дій до психологічних атак у соцмережах — булінг може бути прихованим або відкритим, але його наслідки завжди болючі й подекуди навіть трагічні.

У нашій новій рубриці розбираємося, що таке булінг, як його розпізнати, як підтримати постраждалих та змінити культуру спілкування навколо себе.

Що таке булінг?

Булінг — це постійне, навмисне цькування або приниження іншої людини. Це не просто сварка чи суперечка, а систематичний процес, коли один або кілька людей намагаються вплинути на іншу людину через словесне, фізичне чи навіть психологічне насильство.

Простіше кажучи, булінг — це коли тебе ображають знову і знову, намагаючись зробити твоє життя нестерпним. Це можуть бути принизливі жести, образливі жарти, погрози, переслідування чи ізоляція. І найгірше — із часом булінг може стати настільки звичним, що й ти, і твій агресор починаєте вважати це нормою.

Чому це важливо? Тому що булінг не лише руйнує самооцінку, а й може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я. Це не просто слово «погано» — це серйозна проблема, яка може призвести до депресії, тривожності та навіть до серйозних трагедій. Важливо пам’ятати, що будь-яка форма цькування — це не просто інцидент, це процес, який варто зупинити якомога швидше.

Яким буває булінг

Вербальний булінг — найпоширеніший тип і, на жаль, найбільш «невидимий». Це коли тебе ображають словами, постійно сміються з твоїх особливостей, глузують із твоїх захоплень, знижують твою самооцінку без якихось фізичних дій. У результаті ти почуваєшся так, ніби кожне твоє слово — це привід для сміху, а не для серйозної розмови.

Фізичний булінг — тут усе зрозуміло: бійки, штовхання, удари. Цей тип найбільше впадає в око. Навіть якщо ти не отримуєш серйозних травм, це все одно агресія. Тому якщо хтось постійно погрожує тобі фізичним насильством чи навіть просто торкається, щоб показати свою силу, — це вже ознака булінгу.

Соціальний булінг — по-іншому він називається «непомітним булінгом» і може бути навіть підступнішим. Це коли тебе намагаються виключити з групи, «здають» твої секрети, шепочуться за твоєю спиною чи змушують тебе почуватися ізольованим. У цьому разі важливо пам’ятати: не всі соціальні інтеракції в школі чи на роботі — це справжня дружба. Тут ти можеш відчути, як твоє місце серед інших людей поступово зникає.

Кібербулінг — у сучасному світі все більше знущань відбувається в інтернет-просторі, зокрема в соціальних мережах, чатах, на форумах та інших інтернет-платформах. У цьому разі агресори можуть приховувати свою особистість, що часто робить їхні дії ще більш жорстокими. Кібербулери можуть поширювати образи, погрози, принизливі коментарі або фальшиві чутки, а також використовувати інші методи для завдання емоційної шкоди своїм жертвам.

Психологічний булінг — це коли маніпулюють твоїми емоціями, змушуючи відчувати себе неадекватним або недостатньо хорошим. Замість того щоб нападати відкрито, агресор грає на твоїх слабких місцях: провокує тебе на нервову реакцію або викликає відчуття провини, що ти нічого не вартий.

Чому булінг не зникає — навіть коли про нього багато говорять?

Булінг — це не щось нове. Але й досі багато хто вважає його «частиною дорослішання» або «випробуванням характеру». У шкільному коридорі можуть сказати: «Не звертай уваги, це просто такий гумор». Але давай чесно — це не гумор, якщо комусь боляче.

Проблема в тому, що ми досі не сприймаємо булінг як серйозну загрозу. Часто його не видно — це може бути шепіт за спиною, глузування в чаті, ігнор на перерві. Це не залишає синців, але залишає шрами.

Друга причина — булери самі часто мають травми. Це не виправдання, але пояснення. Діти й підлітки, які зазнають жорстокості вдома чи почуваються безсилими (або ж травмовані дорослі), можуть «відпрацьовувати» свою злість на інших. Це схоже на ланцюгову реакцію: біль передається далі.

І нарешті — Інтернет. У сучасному світі онлайн-простір перетворює булінг на щось масштабніше. Анонімність дає відчуття безкарності. Людина, яка ніколи не скаже тобі гидоту в обличчя, напише її в direct за три секунди. І натисне «відправити», не замислюючись, що там, по той бік екрана, — жива людина, із серцем і нервовою системою.

Багато хто досі реагує на булінг або смішками («Та це просто прикол»), або моралізаторством («Треба бути добрішими одне до одного»). Але насправді булінг зупиняється не словами, а діями — підтримкою жертви, зверненням до дорослих та у необхідні інстанції, втручанням, чіткою позицією.

Як впоратися з булінгом

Знайди хоча б одну людину, з якою можна відверто поговорити

Це може бути друг, мама, тато, вчителька, психолог, хтось із родичів або навіть просто знайомий, якому довіряєш.

«Ніхто не заслуговує на булінг. Я була об’єктом знущань, і мені довелося залишити державну школу через це. Коли ви стикаєтеся з булінгом, важливо мати довірену особу у вашому житті. У мене є друг, з яким я просто ділюся всім!» — розповіла акторка і співачка Демі Ловато виданню Seventeen.

Записуй усе, що відбувається

Зберігай скрини образ, пиши, що й коли сталося. Це може бути важливо, якщо ти вирішиш звернутися до освітнього омбудсмена, поліції чи навіть просто розкласти ситуацію по поличках для себе.

Повідом дорослим — навіть якщо соромно

Це не «ябедництво». Це безпека. І якщо у школі чи вдома тебе не почули — не зупиняйся. Є психологи, гарячі лінії (гаряча телефонна лінія щодо булінгу — 116 000), навіть омбудсмени. Ти маєш право на допомогу.

Не залишай інших наодинці із цим

Якщо бачиш, як когось цькують, — просто підтримай його. Не потрібно героїзму, сказати «Облиш його» або просто сісти біля нього на перерві — вже великий крок.

«Я зрозуміла, що ти стаєш булером, якщо просто спостерігаєш, як хтось знущається, і нічого не говориш. Висловлюйтеся!» — закликала американська попспівачка та акторка Емма Робертс. 

Не відповідай агресією — це не твоя битва

Хай як хочеться щось сказати, зробити чи написати у відповідь, краще — зберегти спокій. Агресори цього й чекають. Блок, ігнор, репорт — твої друзі.

Нагадуй собі: те, що про тебе говорять, — не істина

Це про їхню токсичність, а не про твою цінність. Запиши на листочку, ким тебе бачить твоя найкраща подруга. І перечитуй, коли тобі важко.

«Моя мама завжди казала мені, що кожен, хто грубий, злий або знущається з когось, сам бореться з власними проблемами вдома або внутрішньо. Це завжди було моїм підходом. Для кожної поганої речі або неприємного коментаря є глибока причина. Важливо бачити ширшу картину і розуміти, що ця людина також має свої проблеми», — зазначила американська акторка Люсі Гейл.

Знайди безпечне середовище для себе

Якщо ти відчуваєш, що певне місце або ситуація стає джерелом стресу або небезпеки, шукай спосіб зменшити час перебування в такому середовищі. Це може бути допомога від друзів, зміна класу чи групи або навіть зміна школи, якщо це необхідно для твоєї безпеки та комфорту.

Вивчи техніки самозахисту

Психологічні та фізичні техніки самозахисту допоможуть почуватися впевненіше. Це можуть бути заняття спортом чи навіть медитація для розвитку емоційної стійкості. Знання, що ти можеш впоратися із ситуацією, допомагає не відчувати безпорадність.

«Мене цькували кілька людей, які були старші за мене, тому я вирішив поїхати в табір, щоб навчитися боксу. Мій друг Мартін, який був боксером, навчив мене просто бути впевненим у собі!» — зізнався учасник гурту One Direction Ліам Пейн. 

Якщо можеш — звернися по психологічну підтримку

Це не означає, що з тобою щось не так. Навпаки — це сміливість і турбота про себе.

Ці поради не дають гарантії, що булінг припиниться миттєво, але вони є першим і важливим кроком у боротьбі з ним. Найголовніше — почати говорити про булінг, не мовчати та не залишатися із цим наодинці. Пам’ятай, що ти заслуговуєш на повагу, безпеку та підтримку. Твої почуття важливі, і ти не сама у цій боротьбі. Розповідаючи свою історію, підтримуючи інших і звертаючись по допомогу, ми можемо змінити ставлення до булінгу та створити більш безпечне середовище для всіх.