Чому ми перестаємо відчувати емоції та що із цим робити? Пояснює психологиня

Як подолати емоційне відсторонення та емоційну анемію?

Прочитала страшну новину — і нічого не відчула? Подивилася відео із цуценятами — і знову нічого? Імовірно, у тебе розвинулося емоційне відсторонення або навіть анемія. А що це таке і як повернути собі можливість відчувати — розповідає методистка програми психоемоційної стабілізації для жінок та їхніх дітей, які постраждали від війни, «Незламна мама» від «Фонду Маша» Ольга Коптєва.

Спочатку розберімось у тому, що таке емоції та для чого вони нам потрібні. Отже, емоції — це наша індивідуальна реакція на подразники: на те, що відбувається навколо нас або з нами. Вони необхідні та виконують дуже важливу функцію. Наприклад, через емоції ми подаємо сигнали про свої потреби або розуміємо потреби інших людей. Коли ми перестаємо відчувати, то в нас можуть діагностувати емоційну відстороненість або емоційну анемію. Що це таке? Розповідаємо.

Відсторонення VS анемія. У чому різниця?

Емоційне відсторонення — більш лайтовий рівень почуттєвої дисфункції. Це коли людина не хоче ні з ким взаємодіяти на емоційному рівні. Ніби ставить перед собою прозоре скло: через нього бачить усе, що відбувається, але не реагує.

Але буває так, що після травматичної події людина просто блокує себе: вона НЕ ХОЧЕ відчувати біль, який зараз проживає.

«Весь час повномасштабної війни нас постійно переслідує психологічна травма. І після болючих моментів наша психіка може включити захисний механізм: відключити емоції та почуття. Тоді до нас приходить емоційне оніміння або анемія, — пояснює психологиня Ольга Коптєва. — Наприклад, коли мати перестає відчувати любов навіть до своєї дитини. Вона знає, що треба погодувати, вдягнути, щоб крихітка була здоровою, пішла в школу, але емоцій до неї не відчуває».

Емоційна анемія. А чому так стається?

Бо відключення емоції болю — це як вимкнення електрики у квартирі. Ми не можемо вимкнути одну розетку, якщо в будинок не надходить струм. Тому ми відключаємо як емоції болю, так і емоції радості, суму, здивування. Усі! Настає тотальний емоційний блекаут. Через це людина стає схожою на робота й не може адекватно спілкуватися з іншими. Вона просто виконує завдання, які перед нею стоять. Але не проживає необхідні емоції. А їх проживати дуже важливо. Бо всі вони блокуються не лише в голові, а й у нашому тілі. І потім це проявляється психосоматичними захворюваннями.

Що може викликати емоційну відстороненість або анемію?

По-перше, негативний досвід чи травматична подія, психологічна травма.

По-друге, психологічні захворювання.

По-третє, власний вибір.

«У мене на консультації була дівчина, яка страждала на емоційну анемію. У процесі роботи вона згадала, як у дитинстві її відправили в дитячий табір. Ця дівчина дуже боялася і страждала, що рідних немає поряд, і цей біль був такий нестерпний, що вона прийняла рішення більше такого не відчувати. І “відключила” свої емоції, — розповідає методологиня програми “Незламна мама” від “Фонду Маша” Ольга Коптєва. — Разом з болем з її життя пішли кохання, прив’язаність, усі добрі почуття. Аби не боліло, якщо втратиш. Таке рішення дитина прийняла в сім років. І лише коли вона вже дорослою почала працювати з психотерапевтом, розібрала цю ситуацію, то зрозуміла, чому емоції були заблоковані так багато років».

Як зрозуміти, що у тебе або близьких емоційна дисфункція?

1.      Якщо людина говорить, що нічого не відчуває: мовляв, от ти такий вразливий, а я ні.

2.      Якщо тобі боляче, але ти все одно не відчуваєш болю. Ти знаєш, що тобі боляче, але це не відображається у твоїх емоціях.

3.      Якщо ти відчуваєш себе відірваною від інших, втрачаєш зв’язок з людьми. Адже з оточенням ми взаємодіємо саме через емоції.

Що із цим усім робити?

Дізнайся про емоції

Якщо ти хочеш упоратися із цим самостійно, без допомоги психологів, то буде корисно почитати про емоції. Які бувають, як проявляються. Щоб зрозуміти, що відчувати.

Знайди підтримку

Навчитися розрізняти емоції самотужки важко. Значно легше це зробити, якщо є підтримка — комфортна та безпечна людина, з якою можна взаємодіяти, яка зможе викликати емоції та розповідати, які вони.

Працюй з тілом

Спостерігай за тим, що з тобою відбувається, що ти зараз відчуваєш. Роби вправи, наприклад на дихання, і відчувай, подобається тобі це чи ні.

Якщо, наприклад, у тебе заблокована емоція страху, коли ти перестаєш боятися і реагувати на повітряні тривоги, вибухи, то дуже допомагають вправи на тремтіння (наприклад, ти стоїш з ногами на ширині плечей, заплющуєш очі й починаєш трястися. Можна під музику, можна уявляти себе деревом. Протрусити треба все тіло — від маківки до ніг). Також у пригоді стануть фізичні навантаження: біг, тренажери, фітнес. 

Якщо заблокована емоція суму — коли ти не можеш плакати, то спробуй зробити таку вправу: поклади руку на сонячне сплетіння і посидь так. Відчуй, яка рука тепла, де вона розміщена, її вагу.

Тут і зараз

Дуже важливо, щоб людина перебувала тут і зараз, зосередилася на сьогоднішньому та спостерігала за тим, що відчуває, як реагують інші люди, як реагує вона. Це називається «майндфулнес». Техніки цієї практики можна знайти в Інтернеті.

Займайся творчістю

Повернути емоції допомагає творчість: співай, малюй, пиши вірші, ліпи з глини, готуй їжу. Творчість — це емоція в чистому вигляді. У процесі думай та аналізуй, що відчуваєш. Яка твоя їжа на смак, чим пахне, які емоції викликає.

Ходи у музеї

Дуже допомагають походи на виставки, в галереї, якщо поруч людина, яка тебе підтримує. І ви разом проговорюєте, що відчуваєте, коли дивитеся на витвір мистецтва, чи подобається він, чи ні. Які емоції викликає і як ці емоції назвати.

Звернися до психолога

Якщо ти розумієш, що твоє емоційне оніміння затягнулося, і тобі не вдається вийти з нього самостійно, будь ласка, звернися до психолога або знайди психологічну групу підтримки. У безпечному просторі, поруч із людиною, якій ти довіряєш і яка вміє витримати будь-які емоції, ти зможеш повернути почуття у своє життя.

Про проєкт:

Програма реабілітації «Незламна мама» від «Фонду Маша» спеціально розроблена фахівцями з психології та посттравматичних розладів для жінок та їхніх дітей, які постраждали від війни. Це 3-тижневий офлайн-табір, де з учасниками проєкту працюють психологи, арттерапевти, тілесні терапевти та ін.