Синдром навченої безпорадності: що це таке, чому негативно впливає на психіку і як з ним упоратися

Ти знала, що з ним стикається практично кожен другий?

Стан, коли руки не просто опускаються, а вже не піднімаються, а апатія, здається, оповила трьома шарами, дуже пригнічує. Людина починає згадувати момент, коли все пішло шкереберть, шукати винних у своїх проблемах, розмірковувати про кармічні відпрацювання та пристріт. Але американські вчені ще в 60-х роках минулого століття назвали такий стан синдромом навченої безпорадності, дослідивши теорію, за якою людина або тварина після декількох невдалих спроб та за певних обставин більше не намагається поліпшити свій стан.

Сучасні психологи вважають, що синдром — це найчастіше дуже пригнічений стан, який виник через те, що «хворий» вчасно не доклав зусиль для зміни свого життя. Звісно, зрештою він звинувачує весь світ, який чомусь не кинув йому своє рятувальне коло.

Що провокує появу проблеми

У синдрому є два види — особистісний і ситуативний. У першому випадку йдеться про те, що людині ще в дитинстві вбили в голову, що всі її вчинки не приведуть ні до чого хорошого. Приміром, батьки всіляко пригнічували або придушували інтереси сина. Тому він виріс повністю неадаптованим до дорослого життя і не готовим брати відповідальність за свої вчинки. У дорослому житті хлопець, найімовірніше, зіткнеться з психологічними проблемами.

Ситуативний синдром навченої безпорадності — це стан людини в період, коли життя лише розчаровує, а за чорною смугою, здається, починається ще чорніша. Тоді люди переживають тотальне почуття безпорадності й абсолютно «забивають» на певні сфери життя. Так, приміром, якщо комусь довго не вдається отримати бажану посаду, він/вона покірно приймає той факт, що завжди працюватиме менеджером/кою і не потрібно навіть мріяти про підвищення.

В обох випадках ідеться про те, що людина не вірить у себе. Тому вона цілком упевнена, що будь-які зусилля будуть марними й не зроблять її щасливою.

Як боротися з проблемою

Для початку потрібно визнати, що в тебе не просто сезонна хандра, а саме синдром навченої безпорадності. Розбиратися в цьому найкраще на консультації у психолога. Він навіть допоможе відшукати момент, коли людина розучилася досягати цілей і почала колекціонувати невдачі.

Після цього, крім терапії, запропонованої фахівцем, обов’язково склади список усіх своїх досягнень. Від найбільших до найдрібніших — наприклад, викупала кота і залишилася без подряпин.

Далі спробуй провести сеанс психологічного самоаналізу і переконати себе, що в усіх бувають неприємності й це нормально. А без факапів і розчарувань у сучасному житті взагалі ніяк.

А тепер внеси у своє нудне (насправді ні) життя трохи хаосу. Запишися на танці, почни вчитися чогось нового, освіжи стрижку або заплануй активний вікенд у Карпатах — обов’язково зроби те, що точно перемкне мозок і змусить його бодай недовгий час під зовсім новим кутом дивитися на життя і світ навколо. І ти помітиш, що все вже змінюється на краще.