Відпишися негайно: як образи із соцмереж руйнують наше життя

Світ соцмереж повний привабливих образів естетичного життя, адже це — «товар», який гарно продається. І якщо вже порівнювати цей яскравий світ подорожей, гарних закладів та цікавих луків зі звичайним життям, наші звичні будні, очевидно, програють

І ось ти знову сидиш перед телефоном, дивлячись, як чергова успішна блогерка отримує на Різдво машину (чи принаймні новий айфон), інша обирає надзвичайно дорогу сукню на Новий рік, а ще хтось збирається на ретрит на Балі. І весь цей час намагаєшся відігнати від себе думки: «Чому це не я? Що зі мною не так?». Насправді з тобою все навіть дуже так, а от із соцмережами — ні. І настав час про це поговорити. Сьогодні на наші запитання відповість запрошена експертка, психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Що не так із соцмережами?

Я не хочу вдаватися до пустих залякувань соцмережами, адже це важлива частина сучасного життя, відмовлятися від якої буде складно, дивно, а іноді — недоцільно. Я навіть не буду писати про те, як скролінг впливає на продуктивність чи нашу систему винагород. Адже значно більше від соцмереж страждає наша самооцінка.

Світ соцмереж повний привабливих образів естетичного життя, адже це — «товар», який там гарно продається. І якщо вже порівнювати цей яскравий світ подорожей, гарних закладів та цікавих луків зі звичайним життям, наші звичні будні, очевидно, програють. Саме так від порівняння в нас починає падати самооцінка («бо я не така гарна / успішна / кохана»), з’являється тривожність («усі інші чогось досягли, але не я») та FOMO («я пропущу найцікавіше»).

@hannaschonberg

І якщо вже зовсім чесно, ми всі до цього залучені. Адже більшість із нас викладає в соцмережі вдалі фотографії, ділиться приємними враженнями та виваженими розмірковуваннями. Бо зазвичай ми постимо, коли відбувається щось хороше, і не постимо, коли стається щось погане (або немає нічого), підтримуючи ілюзію, що в усіх весь час трапляється щось класне. Спершу ми створюємо викривлену реальність, а потім самі ж потрапляємо в цю пастку.

То що ж робити?

Відмовлятися від соцмереж — не варіант, але є декілька способів пом’якшити їхній негативний вплив.

Перший — перетворити бездумний скролінг на момент присутності. Тобто наступного разу, коли зайдеш у якусь соцмережу, спробуй зосередитися на собі та своїх відчуттях. Тобі весело? Цікаво? Сумно? Самотньо? Можливо, якісь люди тебе тригерять?

Другий — фільтрувати інформацію із соцмереж. Спробуй виокремити людей, споглядання життя яких викликає в тебе сумніви в собі, тривожність чи заздрість. І відпишися від них. Потім собі подякуєш.

@hannaschonberg

Третій — постійно проходити перевірку реальністю. Не забувай, що соцмережі — осередок хороших картинок і негатив часто залишається за кадром. Часто ми взагалі бачимо в соцмережах тільки результат: відомий бренд, успішну інфлюенсерку або реалізовану професіоналку — і не знаємо про той складний шлях, який цьому передував. 

Четвертий — надихатися, а не порівнювати. Наша заздрість і порівняння мають і зворотний бік — вони чудово підсвічують, що нам хочеться мати і якими ми прагнемо бути. Тому ти можеш проаналізувати свої відчуття в контексті бажань, і, ймовірно, це дасть тобі напрям, куди варто рухатися далі.

Головне — не забувати, що життя є чимось значно більшим, цікавішим та різноманітнішим, ніж декілька картинок у соцмережах. Так, не кожен його момент сповнений незабутніх вражень та естетичних видів, але воно справжнє. І точно варте того, щоб якісно проживати кожну його хвилину, бути присутньою в ньому тут і зараз.