Як навчитися говорити «ні» та чому це важливо: поради психологині

Твоє «ні» — це не егоїзм, а вияв поваги до себе та своїх потреб

У сучасному світі, де на кожному кроці нас підстерігають численні зобов’язання та очікування, потрібно вміти сказати «ні» та відстояти особисті кордони. Чому так важливо навчитися відмовляти і як це впливає на наше життя, ексклюзивно для Cosmopolitan розповіла психологиня Катерина Птічка.

Чому ми боїмося відмовити 

Багато людей стикаються з труднощами у відмові через страх, що їх не зрозуміють або будуть ними невдоволені. За неспроможністю захищати особисті кордони завжди стоїть програма низької самооцінки та страх самотності. 

Коли не можемо сказати «ні», ми намагаємося догодити. Чому і звідки з’являється таке бажання? Один з можливих варіантів — з дитинства. Усі середньостатистичні батьки, які справді люблять свою дитину, щиро бажають їй тільки найкращого. І в першу чергу намагаються виховати її хорошою людиною, якою можна пишатися. Але якою ціною? Під настановою «будь хорошою дівчинкою» мають на увазі беззаперечну слухняність, відсутність невдоволення, виконання всіх вказівок. Якщо ти така, то тебе хвалять, люблять, тобі купують подарунки за гарну поведінку. Якщо ж надії не виправдані — привіт, почуття провини за розчарування батьків. 

@hannaschonberg

Існують й інші причини, чому ми боїмося відмовити. Скажімо, через соціальний тиск, коли бажаємо бути прийнятими в дитячому чи робочому колективі або ж боїмося конфлікту й уникаємо суперечок з навколишніми. 

Які можливі ризики та наслідки бажання догоджати 

Жінки, яких виховували «хорошими дівчатками», часто не можуть стати щасливими, побудувати стосунки та карʼєру мрії. Бажання бути хорошою прищеплюється на рівні звички мати добрий вигляд в очах суспільства і в дорослому житті. 

Безумовна любов до батьків і залежність від них змушують дитину жити не своїми бажаннями. Адже для малечі найголовніша мета — отримати любов і схвалення мами чи тата. У моїй практиці є велика кількість клієнтів, котрі все життя доводять батькам, що виправдовують їхні очікування, і панічно бояться завдати їм болю, щоб не відчувати провини. Такі люди далі обирають партнера, який пройшов «фейсконтроль», роботу, якою батьки могли б пишатися, та навіть бояться висловити свою думку щодо виховання власних дітей. 

Невміння відмовляти може призвести до різноманітних негативних наслідків у житті:

• Перевтома і стрес. Люди, які не можуть сказати «ні», часто беруть на себе занадто багато зобов’язань. А це може призвести до емоційного вигорання. Наприклад, працівник, який постійно погоджується на додаткові проєкти, згодом відчуває втому і зниження продуктивності. А колеги звикають його «юзати».
• Втрата особистого часу. Невміння відмовляти може заважати відпочинку та особистим інтересам. Наприклад, мати, яка завжди допомагає своїм друзям з їхніми дітьми, може не мати часу на власні хобі та відпочинок.
• Проблеми у стосунках. Якщо людина завжди погоджується з думкою інших, це може призвести до зловживання довірою. Наприклад, друг, який постійно кличе на допомогу, може не цінувати зусиль іншого.
• Зниження самооцінки. Постійна відмова від своїх бажань і потреб може викликати відчуття незадоволення. Людина почне сумніватися у своїй цінності, якщо її бажання систематично ігноруються.
• Фінансові проблеми. Невміння відмовити у фінансових питаннях може призвести до зайвих витрат. Наприклад, якщо людина завжди платить за інших, це може негативно вплинути на її бюджет. 

Як на практиці навчитися казати «ні»

@hannaschonberg

Ось 5 практичних порад для тренування відмови:

1. Розпочни терапію з психологом, щоб розібратися з першопричинами та створити нові програми самоцінності.

2. Застосовуй техніку «помірного зволікання». Коли тебе просять про щось, скажи: «Дай мені час подумати». Так ти виграєш час, аби сформулювати відмову.

3. Створи кілька сценаріїв відмов на випадок, наприклад, запрошення на захід чи прохання про допомогу. Програй їх уголос самостійно або з другом. 

4. Використовуй «я-повідомлення» для вираження своїх почуттів. Наприклад: «Я не можу цього зробити, бо маю інші зобов’язання», «Я вдячна за пропозицію, але відмовляюся».

5. Розвивай у собі асертивність. Це здатність відкрито і чесно висловлювати свої думки, почуття та потреби, не порушуючи прав інших. Вона включає самоповагу, повагу до інших, ясність у вираженні своїх бажань та вміння встановлювати межі завдяки чіткому розумінню власних потреб.

Навчитися казати «ні» — це важливий крок до збереження власного психічного здоров’я та емоційного благополуччя. Твоє «ні» — це не егоїзм, а вияв поваги до себе та своїх потреб.

Коли ти відмовляєш, то відкриваєш простір для справ, які важливі особисто для тебе. Це дає змогу зосередитися на власних цілях і зберегти час та енергію для того, що справді має значення. Пам’ятай, що твоє благополуччя — це пріоритет. Практикуйся в окреслюванні своїх меж, і ти помітиш, як позитивно це вплине на твоє життя та стосунки з іншими.