4 типи прив’язаності та як вони впливають на стосунки
Як визначити свій тип прив’язаності та чи можна його змінити?
ФОТО: Instagram-акаунти
опубліковано: 9 травня 2024
Ти дивуєшся, чому тобі хочеться написати партнеру 20 разів, коли він просто гуляє з друзями, або чому ти завжди прагнеш утекти при перших же ознаках емоційної близькості? Ласкаво просимо у світ типів прив’язаності — твого особистого емоційного фону, який допомагає пояснити, як ти дієш у стосунках і чому, добре це чи погано.
«Теорія прив’язаності проливає світло на те, як люди формують і підтримують емоційні зв’язки», — пояснює Ешлі Старвуд, терапевт у сфері стосунків та EMDR, LCSW. Розроблена психологами Джоном Боулбі та Мері Ейнсворт у 50-х роках, ця теорія зосереджується на глибокому впливі наших ранніх взаємодій.
«Саме ці початкові зв’язки з нашими батьками або іншими близькими дорослими створюють основу для того, як ми взаємодіємо з іншими протягом усього життя», — додає Старвуд.
@marissa_kaitlyn_
Вона пояснює, що від народження ми інстинктивно прагнемо тісних зв’язків, які гарантують нам безпеку та створюють комфорт. Ці ранні прив’язаності, сформовані в дитинстві, визначають наш тип прив’язаності — безпечний, тривожний, уникаючий або тривожно-уникаючий — і впливають на наші подальші стосунки.
«Розуміння вашого типу прив’язаності подібне до розшифрування вашої особистої мови кохання. Це кардинально змінює вашу поведінку в стосунках і динаміку, до якої ви тяжієте», — каже Морган Андерсон, доктор психологічних наук, експерт із теорії прив’язаності та автор книги «Магніт кохання» (Love Magnet).
Готова зануритися в тему глибше, залікувати деякі дитячі рани та навчитися будувати здоровіші стосунки? Наші колеги з американського Cosmopolitan залучили найкращих психотерапевтів та експертів у сфері стосунків, щоб розповісти про чотири основні типи прив’язаності, проілюструвати, як вони проявляються щодня, і допомогти тобі визначити власний. Розшифруймо твоє особисте життя?
Як формуються типи прив’язаності?
Типи прив’язаності формуються під впливом досвіду раннього дитинства. «Здатність ваших батьків налаштовуватися на ваші потреби та бути емоційно безпечними вихователями значною мірою впливає на вашу здатність формувати надійну прив’язаність», — каже Андерсон. Наприклад, батьки, які послідовно і співчутливо задовольняють потреби дитини, сприяють формуванню почуття довіри. «І навпаки, непослідовний, недбалий або навіть жорстокий догляд може викликати у дитини почуття невпевненості, тривоги або страху», — додає Старвуд.
Попри те що деколи хотілося б піти простішим шляхом і звинуватити батьків у всіх своїх проблемах, Андерсон каже, що ранні позасімейні стосунки також можуть відігравати ключову роль у формуванні твого типу прив’язаності. Згідно зі звітом сайту онлайн-знайомств eHarmony за вересень 2023 року «84% самотніх представників покоління Z вважають, що розбите серце зробило їх “більш обережними” у стосунках, а 72% кажуть, що це зробило їх “менш довірливими”», — зазначає експерт eHarmony з питань стосунків Лорел Хаус.
Крім того, ти можеш виявити, що з одними людьми ти формуєш більш надійну прив’язаність, а з іншими стаєш більш тривожною, уникаючою або навіть схильною до страху. Тип прив’язаності інших людей може впливати на твій власний, так само як і поточні обставини та почуття власної гідності.
Чотири типи прив’язаності
Існує чотири основні типи прив’язаності: безпечний, тривожний, уникаючий та тривожно-уникаючий. Читай далі, щоб дізнатися більше про кожен з них, а також про те, як вони проявляються і як формуються.
Безпечна прив’язаність
Як випливає з назви, людина з безпечним типом прив’язаності почувається саме так — впевнено у формуванні та підтримці здорових стосунків. Андерсон пояснює, що люди з безпечним типом прив’язаності не лише цінують близькість у стосунках, але й знають, як установити здорові межі та ефективно пояснити свої потреби. «У безпечних стосунках партнери відчувають “взаємозв’язок”, тобто вони можуть самі про себе подбати, а також можуть попросити партнера про підтримку і заспокоєння», — каже вона.
Як формується цей тип прив’язаності? Хаус каже, що дуже просто: особи, які постійно присутні та реагують на потреби дитини протягом першого року життя (і не тільки!), сприяють формуванню надійної прив’язаності.
Тривожна прив’язаність
Хоча людина з тривожним типом прив’язаності може прагнути близькості зі своїм партнером, Старвуд стверджує, що такі люди часто мають глибоко вкорінений страх бути покинутими. Це люди, які «чекають, що станеться», і часто шукають постійного заспокоєння від своїх партнерів.
«З тривожною прив’язаністю часто намагаються впоратися за допомогою надмірного спілкування, стаючи “хамелеоном” у стосунках, пасивного вираження потреб і навіть співзалежності, — пояснює Андерсон. — Несвідомо тривожно прив’язана людина думає: “Я зроблю все, щоб мене не покинули”».
Як формується цей тип прив’язаності? «Емоційно непослідовні та непередбачувані батьки чи інші близькі дорослі сприяють формуванню дорослих із тривожними стосунками, — каже Хаус. — Батьки, які іноді доступні, а іноді віддалені, можуть бути причиною того, що діти (і зрештою дорослі) будуть тривожитися про майбутні зв’язки.
Уникаюча прив’язаність
Уяви собі уникаючу прив’язаність як полярну протилежність тривожній — замість того щоб прагнути постійного заспокоєння, люди цінують гіпернезалежність і часто відчувають дискомфорт від близькості. «Якщо у вас уникаючий тип прив’язаності, ви боїтеся бути вразливими у стосунках і можете віддалятися від людей, — пояснює Андерсон. — Люди з уникаючою прив’язаністю все ще прагнуть близькості, але їхній страх перед нею переважає бажання зближення. При уникаючій прив’язаності часто спостерігається брак емоційного усвідомлення, тобто такі люди не пов’язані з власним емоційним досвідом, що, своєю чергою, робить майже неможливим для них зв’язок з емоційним досвідом інших людей».
Як формується цей тип прив’язаності? За словами Хаус, зневажливе, відсторонене і холодне ставлення батьків формує дорослих, які уникають спілкування. Емоційні потреби дітей не задовольняються у стосунках, тому вони виростають з відчуттям, що можуть покладатися лише на себе.
Тривожно-уникаючий тип прив’язаності
Останній тип прив’язаності — тривожно-уникаючий, і, за словами Андерсон, він часто пов’язаний з дитячою травмою. «Людина з таким типом прив’язаності одночасно підтримує як тривожну, так і уникаючу стратегії, — каже вона. — Це може проявлятися подібно до маятника, що коливається від страху бути покинутим до бажання повної незалежності. Людям з тривожно-уникаючим типом прив’язаності важко довіряти будь-кому і намагатися сформувати тривалі стосунки».
Як формується цей тип прив’язаності? Цей тип прив’язаності зазвичай виникає в дуже непередбачуваному або жорстокому середовищі. «Прихильність, що ґрунтується на страху та уникненні, характеризується непослідовним або непередбачуваним досвідом піклування, — пояснює Старвуд. — Вона передбачає поєднання різних форм поведінки, коли дитина може прагнути близькості, але потім стає замкненою або боязкою, що відображає нестабільність, яку вона відчуває вдома».
@little_red_photos_
Як визначити свій тип прив’язаності
Деяких людей, можливо, просто осяяло, коли вони прочитали про різні типи прив’язаності. Проте іншим може знадобитися трохи більше роботи та самоаналізу, щоб зрозуміти, який з типів підходить їм найбільше. Старвуд пропонує поміркувати про дитинство, досвід спілкування з батьками та минулі стосунки, відзначаючи, як кожні з них вплинули на твоє почуття безпеки та довіри.
Існують також онлайн-тести, які допоможуть тобі визначити свій тип. Спробуй цей популярний тест на визначення типу прив’язаності від Attachment Project або п’ятихвилинний опитувальник Андерсон на визначення типу прив’язаності. Хай який з них ти обереш, Старвуд підкреслює, що це лише відправна точка на твоєму шляху до розуміння свого типу.
«Психотерапевт може дати глибшу оцінку вашого типу прив’язаності, використовуючи стандартизовані інструменти та клінічні інтерв’ю, — каже вона. — Це може бути особливо корисно, якщо ви зацікавлені в повнішому розумінні своїх моделей прив’язаності й того, як вони можуть впливати на ваші стосунки».
@milesleavphoto
Як змінити свій тип прив’язаності
Хороша новина: ти не застрягла в емоційних патернах, сформованих у дитинстві, навіть якщо їх дуже важко позбутися самостійно. «Зрозуміти свій тип прив’язаності — це як натиснути кнопку “оновити”, — каже Андерсон. — Усе починається з усвідомлення, за яким слідує активне звільнення від застарілих патернів за допомогою емоційної регуляції та навичок безпечних стосунків, таких як впевнене спілкування та встановлення кордонів».
Старвуд каже, що терапія може суттєво змінити ситуацію. Терапевт — це не просто провідник, це твій особистий тренер з питань стосунків, який допомагає тобі розпакувати свій багаж, замінити старі механізми подолання труднощів і навчитися (здорово) висловлювати свої справжні почуття.
І вся ця робота над собою заслуговує на аплодисменти. «Святкуйте свій прогрес, навіть якщо він незначний, і будьте терплячі до себе», — додає Старвуд. Зосередься на побудові довіри та зв’язку зараз, а не на статиці з твого минулого.
Ідеться не просто про зміну кількох звичок, а про трансформацію того, як ти будуєш усі свої стосунки, рухаючись уперед. Отже, дай собі (і своїй внутрішній дитині) трохи співчуття, а потім готуйся до більш впевненого і безпечного майбутнього — для твого партнера і для тебе самої.
За матеріалами: cosmopolitan.com
