Ідеальність чи справжність: чому жіночі персонажі не повинні бути досконалими

Жінки — не просто «сильні» чи «слабкі», не просто «добрі» чи «погані». Вони живі, суперечливі та справжні. І замість того, щоб критикувати їх за недосконалість, варто поглянути на них уважніше і побачити себе

Ми часто кажемо, що хочемо бачити на екранах реалістичних, багатовимірних жінок — не ідеалізованих, а таких, які мають свої недоліки й суперечності та, як і кожна з нас, деколи роблять помилки. Однак, коли такі героїні з’являються, їх часто зустрічають критикою: частина глядачів засуджує їх, розбирає на цитати та вказує на помилки в прийнятих рішеннях. Чому так відбувається? І чому насправді важливо, щоб героїні мали недоліки?

Керрі Бредшоу із серіалу «Секс і місто»

Керрі Бредшоу — одна з найбільш яскравих героїнь, яка завжди розділяла та продовжує розділяти глядачів на два табори. Для одних вона уособлює свободу, незалежність та жінку, яка відкрито говорить про секс, кар’єру, страхи та любов. Вона часто керується своїми відчуттями, іде за покликом серця. Для інших же вона виглядає егоцентричною, інфантильною та поверхневою людиною, яка не цінує друзів і живе лише заради власних бажань.

Стосунки

Її стосунки з Бігом можна назвати токсичними, адже вона багато разів обирала чоловіка, який її не цінував. Багато хто вважав, що Керрі заслуговувала кращого, але реальність така, що жінки часто повертаються до тих, хто їх ранив. Що ж до Ейдена, то її зрада і маніпуляції вразили багатьох та викликали шквал критики. Але чи не здається це нам знайомим? Можливо, це частина людської природи — помилятися й учитися на власних помилках?

Фінансові рішення

Керрі живе в Нью-Йорку, витрачаючи великі гроші на взуття, але не може дозволити собі квартиру? Це, безумовно, виглядає нелогічно, а її звинувачення на адресу Шарлотти, яка відмовляється допомогти розв’язати фінансові проблеми, здаються дещо незрілими. Але чи завжди ми, реальні люди, приймаємо раціональні фінансові рішення? Чи не буває так, що ми витрачаємо більше, ніж могли б собі дозволити, і часто на речі, які не є найважливішими?

Ставлення до подруг

Деякі моменти в серіалі справді створюють враження, що Керрі ставить себе вище за інших. Але це не робить її поганою подругою — це просто показує, що вона не ідеальна. Як і всі ми, вона має свої хороші й погані риси. Іноді ми не можемо бути «ідеальними», і це нормально.

Флібег із серіалу «Погань»

Головна героїня серіалу «Погань» — один з найбільш реалістичних жіночих персонажів останніх років. Вона саркастична, дотепна, але водночас глибоко травмована і саморуйнівна. Її поведінка та рішення часто призводять до негативних наслідків.

Роман зі священником

Багато глядачів критикували її за роман зі священником, але чи не трапляється такого в реальному житті? Кожен з нас інколи має бажання, які суперечать моральним принципам, і це не робить нас поганими людьми. Щобільше, чи можна звинувачувати її, коли це був двосторонній процес і обидва учасники активно створювали цю ситуацію?

Ставлення до оточення

Флібег часто конфліктує із сестрою, дратує мачуху і після смерті найкращої подруги поводиться так, ніби нічого не сталося. Це не означає, що вона погана людина — просто вона не знає, як упоратися зі своїм болем. У кожного з нас є свої способи переживання трагедій і складних моментів, і не завжди ці способи є здоровими.

Саморуйнівна поведінка

Флібег обирає секс і гумор як способи втечі від реальності. Це виглядає незрозуміло для багатьох, адже такі захисні механізми не приводять до добра. І все ж упоратися зі своїми відчуттями в здоровий спосіб вдається далеко не кожному. Чи не схильні ми всі інколи шукати способи уникнути болю навіть через деструктивні вчинки?

Рорі Гілмор із серіалу «Дівчата Гілмор»

Рорі Гілмор почала свою історію як зразкова дівчинка, яка багато читає, має амбіції та мріє про Гарвард. Але до кінця серіалу вона стала персонажем, який розчарував багатьох глядачів. Та чи можна це вважати її провиною? Адже часто люди, яких ми сприймали ідеальними в дитинстві, змінюються, ставши дорослими. Чи не кожна з нас інколи починає бунтувати проти образу «хорошої дівчинки», коли виростає і залишає батьківський дім?

Зрада

Рорі розпочинає роман з Діном, коли той уже одружений. Це стало шоком для багатьох глядачів, адже суперечило образу «ідеальної» Рорі. Зради — це завжди жахливо, але чи не трапляються вони, коли люди звикають до того, що завжди отримують бажане, і не задумуються про наслідки своїх вчинків?

Осуд

Рорі засуджує Логана за його легковажність, але сама не була бездоганною. Вона часто поводиться так, ніби є кращою за інших. На щастя, люди, які відчули її зарозумілість на собі (Логан, Лорелай, Джесс), не мовчали. Можливо, їй потрібно було пройти цей етап дорослішання, щоб стати більш зрілою і кращою людиною?

Криза ідентичності

Один негативний коментар журналіста змушує Рорі покинути Єль, що викликає хвилю критики. Чи справді вона не здатна впоратися зі складнощами, чи це, скоріше, питання її внутрішніх переживань і нестачі впевненості в собі?

Міранда Прістлі з фільму «Диявол носить Prada»

Міранда Прістлі — блискуча редакторка, жінка, яка досягла неймовірного успіху, мати та дружина. Але водночас її критикують за холодність, тиранію і жорстоке ставлення до підлеглих.

Її вимоги до роботи

Міранда сувора і рідко виявляє співчуття. Вона не звертає увагу на особисті проблеми працівників і ставить на перше місце якість роботи. Але чи засуджували б її так само, якби на її місці був чоловік-шеф?

Сцена у Парижі

Коли її зраджують, Міранда не виявляє емоцій, а діє стратегічно, щоб зберегти свою владу. Це не робить її жорстокою — вона просто розуміє правила гри. Те, що ти, можливо, вчинила б інакше, лише свідчить про різні моральні орієнтири.

Справжність ≠ ідеальність

Усі ці героїні — не ідеальні. Вони не завжди роблять правильний вибір, не завжди чуйні, не завжди поводяться «правильно». І саме це робить їх реалістичними. Чоловікам (історично) легше пробачають помилки — їх люблять за складність. Чому ж жінки мають бути бездоганними, щоб заслужити емпатію?

Керрі, Флібег, Рорі та Міранда демонструють, що жінки — не просто «сильні» чи «слабкі», не просто «добрі» чи «погані». Вони живі, суперечливі та справжні. І замість того, щоб критикувати їх за недосконалість, варто поглянути на них уважніше і побачити себе. Адже хіба не всі ми такі ж суперечливі?