«Я-повідомлення» — як ефективно говорити про свої почуття
Як говорити, щоб бути почутою
Уміння спілкуватися — це навичка, яку можна і варто розвивати впродовж життя. У стосунках з людьми завжди має сенс аналізувати, за якими патернами відбувається ваша комунікація. Можливо, щоразу, коли вам з партнером потрібно, наприклад, поговорити про відносини або ти прямо хочеш озвучити свої почуття й емоції, це поступово переростає в нерозуміння, конфронтацію та взаємні звинувачення? Безумовно, відповідальність за будь-які стосунки, в тому числі любовні, лежить на обох — але саме ми обираємо, що і як говорити, як поводитися і як вибудовувати спілкування з оточуючими. Пропонуємо познайомитися ближче з технікою «я-повідомлень», яка може зробити комунікацію з людьми більш ефективною й комфортною.
«Я-повідомлення» означає переведення фокуса уваги на свої почуття, бажання й потреби. Коли ми хочемо озвучити їх людині та/або вирішити конфліктну ситуацію, важливо говорити про власне бачення, емоції та побажання, не переходячи на особистості. Адже «ти-повідомлення» можуть викликати у співрозмовника відчуття, ніби ми говоримо й вирішуємо за нього, перекладаємо відповідальність та звинувачуємо. А це, своєю чергою, провокує захисну реакцію: закритість, зустрічні звинувачення, знервованість.
Для того щоб прямо й екологічно говорити про свої почуття, важливо «побути з ними», словесно окреслити їх для самої себе. Це напрочуд корисно для кращого розуміння себе та своєї реакції на ті чи інші подразники. А потім можна поділитися з близькою людиною (хоча ця методика працює у спілкуванні з будь-ким), аби встановити з нею кращий контакт, без недомовок і застарілих образ.
Алгоритм побудови «я-повідомлення» такий:
- опис ситуації чи поведінки («Коли запізнюються без попередження...»);
- опис своїх почуттів — які вони, якої інтенсивності («...я дуже нервуюся...»);
- пояснення, чому це важливо для тебе, чим заважає поведінка, яким потребам не відповідає («...бо мені необхідно планувати свій день, а я марно гаю час на очікування»);
- ти озвучуєш прохання, побажання, пропозицію («Давай будемо зустрічатися вчасно або попереджати одне одного про затримку...»);
- проговорюєш наслідки («...і тоді ми матимемо можливість проводити разом час приємніше та продуктивніше»).
Для того щоб ненароком не перейти на «ти-повідомлення» у процесі, можна використовувати знеособлені форми: не «Ти гучно вмикаєш музику», а «Коли гучно вмикають музику».
Погодься, спокійна розмова про те, чому для тебе важливо, щоб у парі обидва памʼятали про важливі дати, і що ти відчуваєш, якщо про них не згадують, є більш перспективною, ніж фрази на кшталт: «Завжди ти забуваєш про день народження моєї мами!». Це — типове «ти-повідомлення» з узагальненням («Завжди купуєш неправильне...», «Постійно лишаєш посуд невимитим...», «Щоразу не виконуєш мої прохання...», «Ніколи не можна на тебе покластися...»). Зазвичай такі гіперболізації не відповідають дійсності, тому співрозмовник може заперечити на рівні фактів, а тон розмови буде негативним.
Можна практикуватися в «я-повідомленнях», гратися з формулюваннями, і згодом це стане справою звички. Тоді в сімейних, дружніх чи робочих відносинах тобі буде простіше доносити свої почуття, бажання й потреби, і спілкування може стати набагато комфортнішим, якщо цього принципу дотримуватимуться всі його сторони.
