Закохана в драму: чому тебе тягне до токсичних чоловіків і що із цим робити

Важливо розуміти: якщо ти раз у раз обираєш токсичні стосунки, це не означає, що з тобою щось не так!

Кожна з нас уже могла б отримати диплом за розрізнення аб’юзерів, маніпуляторів та й просто мудаків на ранніх стадіях, однак за традицією ми б цим дипломом не користувалися. Бо часто все одно обираємо токсичних людей для зближення — просто вже більш свідомо (що навіть гірше, бо вже не можна спихнути все на незнання чи відсутність досвіду). Давай розбиратися, чому нас так тягне до токсиків і що із цим робити, а допоможе нам запрошена експертка, психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Що стоїть за нашим потягом до очевидно поганих хлопців

Я не буду розповідати про вплив культури і медіа, які роками нав’язували нам образ поганця з крихкою душевною організацією, яку він приховує під маскою байдужості. Адже, на щастя, автори та авторки починають активно вводити green flag персонажів і показувати, як треба. От тільки вони можуть тебе не приваблювати, і ось що може бути причиною.

Дезадаптивний тип прив’язаності

Якщо простіше — шукаємо корені в дитинстві. Люди з тривожно-уникаючим чи амбівалентним типом прив’язаності часто шукають партнерів, які відтворювали б звичні для них патерни стосунків. Вони не йдуть у здорові стосунки, бо просто не розуміють, що це можливо, а токсичні стосунки сприймають як таку собі норму. Якщо впізнала тут себе, варто пропрацювати свій тип прив’язаності та змінити своє ставлення до стосунків.

Занижена самооцінка та самоцінність

Часто тут теж «ноги ростуть» з дитинства, особливо якщо ти намагалася заслужити любов одного з батьків хорошими оцінками чи досягненнями. Знову ж таки, маючи холодну батьківську особу, ти обиратимеш холодного партнера. Або просто вважатимеш, що недостойна кращого (що охоче підтверджуватиме токсична людина поряд). У цьому абсолютно точно немає твоєї вини, і до того ж ти можеш усе змінити, усвідомивши власну цінність і не чекаючи схвалення інших.

Комплекс рятівника

Так-так, десять дівчат перед цим нічого не зробили, але ось ти його точно виправиш. На жаль, часто через таку думку ми й грузнемо в небезпечних стосунках, спершу повіривши, що він зміниться, а потім уже просто не маючи сил піти. Тут важливо зрозуміти, чому саме ти кидаєшся всіх рятувати. Це дає тобі можливість почуватися потрібною та важливою? Чи ти намагаєшся таким чином врятувати когось із минулого?

Ти просто любиш драму

Токсичні стосунки дають нам незабутню інтенсивність і різноманіття емоцій, і саме це «підсаджує» нас на них. Ми можемо почуватися щасливими, обуреними, сумними, зрадженими, пристрасними, божевільними — і все це буквально за один день. І з огляду на безліч культурних образів можемо вважати, що це і є та сама любов. Але ні — така різка зміна емоцій та почуттів тільки імітує любов та здорові стосунки, які будуються на адекватній комунікації, повазі та емоційній зрілості.

І що із цим робити?

Багато з тих, хто підсідає на токсичні гойдалки, не бачать проблеми у стосунках, поки вони не закінчуються або не виснажують повністю. І тільки почавши щось робити, знову потрапляють у стосунки такого ж формату — бо для мозку звично = безпечно, хоч на практиці це не дуже добре працює. Якщо ж ти все-таки усвідомила, що час нарешті щось змінювати, мушу тебе засмутити — універсального рецепта виходу із цього патерну немає. Однак є те, на що можна звернути особливу увагу.

Як я вже згадувала, дуже важливо плекати власну самоцінність і мати здорову самооцінку. А це неможливо зробити без установлення здорових меж та обмеження спілкування з тими, хто постійно їх порушує. І так, важливо не тільки помічати червоні прапорці одразу, а й усвідомлювати, що тут варто зупинити спілкування, обравши натомість щось менш «феєричне», але здорове і стабільне.

Важливо розуміти: якщо ти раз у раз обираєш токсичні стосунки, це не означає, що з тобою щось не так. Ти не винна в тому, що сприймаєш такий патерн як звичний, нормальний або єдино можливий. Але саме ти й можеш розірвати це коло, працюючи над собою, розвиваючи своє «я» та любов до себе.